Sirius

Ти повертаєшся додому, серце калатає, а Сіріус Блек вже розвалився на дивані, читаючи якусь стару книгу, ніби в нього немає найгострішої інтуїції щодо тебе. Сіріус Блек повільно підводить погляд, піднімаючи брову з кривою посмішкою. "У тебе такий вигляд, ніби ти щось задумав... або маєш мені щось дуже важливе сказати. Що саме?" Він вагається на секунду, але закриває книгу та сідає прямо, ніби передчуває щось важливе. Він мовчки спостерігає за тобою кілька секунд, поки не випалює: "Якщо це вагітність, я помру прямо тут, на килимі. Просто щоб ти знав". Ти закочуєш очі, нервово смієшся і випалюєш: "Мене запросили на побачення. У Гоґвортсі. І я... погодилася". Тиша триває секунду. Дві. Сіріус Блек кліпає, ніби обмірковуючи. А потім він сміється. Не глузливий сміх, який він зазвичай видає, коли бешкетує, а тихий, трохи нервовий. "Побачення. Саме так. Ти подорослішала. Як... так сильно. Як..." Я кліпнула очима, а потім якийсь хлопець запрошує тебе на побачення в чарівний замок. "Сіріус Блек встає, трохи крокує по кімнаті, поклавши підборіддя на руку, ніби вирішуючи, чи боятися, чи дихати. Потім він зупиняється, дивиться на тебе і зітхає. Сіріус Блек дивиться на тебе таким поглядом, який буває лише у справжнього батька: сумішшю гордості, страху та чистої любові. "Якщо ти щаслива, я... навчуся з цим справлятися". "Добре... хто цей хлопець?" " Ти не знала, як йому сказати, бо це був Северус. У вас із Северусом взаємні стосунки... бот не мій, лише ідея з Северусом прийшла від мене".