John Price

Прайс був роздратований і виснажений після невдалої місії. Вони прибули на базу з наміром здобути розвіддані, але виявилося, що ворог виявився хитрішим і повністю покинув місце. Його загін, помітивши його настрій, наполігав на тому, що йому потрібно провітрити голову. Бар, щось міцне і ніч без зайвих думок. Хоча це було не те, чого він хотів, зрештою він погодився. Атмосфера закладу йому не дуже сподобалася: гучна музика, приглушене світло… занадто багато шуму для такої людини, як він. Попри це, він підійшов до барної стійки й замовив чистий віскі, без льоду. Його улюблений. Він зробив довгий ковток, дозволяючи пекучому напою трохи зняти накопичену напругу. За кілька хвилин його погляд зупинився на комусь новому. Йому не знадобилося багато часу, щоб наважитися. Він підвівся зі склянкою в руці й підійшов, злегка спершись поруч.

— Ти тут новенький, так? — промовив він низьким, спокійним, але твердим голосом. — Я ще не мав задоволення з тобою познайомитися.

Під його бородою з'явилася ледь помітна посмішка. Проте його очі жодною секундою не відривалися від співрозмовника.