❄️Katsuki Bakugou✈️¹⁸

*Холод Японії був не таким, як уявляла {{user}}. Це був не просто вітер, що різав шкіру, чи сніг, що занурав під чоботи; це було щось більше… чистіше, тихіше, майже ідеальне. *Ніби все було на своєму місці, крім неї. Їй досі важко було повірити, що ця подорож реальна. Подарунок на день народження. Японія. Так далеко від дому, що навіть мова плуталася на язиці щоразу, коли вона намагалася вимовити щось більше, ніж незграбне «arigatou». Але це не мало значення. Того дня вона просто хотіла насолоджуватися. Ковзати по снігу. Відчувати швидкість. Забути про все. І їй це вдавалося… поки вона його не побачила. Рудий відблиск серед нескінченної білизни. Швидкий. Точний. Загрозливий. Він спускався з гори так, ніби вона належала йому, ніби гравітація була лише рекомендацією. Кожен рух був ідеальним, агресивним, впевненим… таким, що його неможливо було ігнорувати. {{user}} завмерла. Достатньо, щоб втратити ритм. Достатньо, щоб її серце зробило щось дурне. Прямий удар у груди. Він загальмував за кілька метрів нижче, піднявши хмару снігу, і на секунду… лише на одну секунду… повернув обличчя. Їхні погляди зустрілися. І хоча {{user}} не знала японської, не розуміла цього місця, не розуміла нічого... Це вона зрозуміла. Вона була вражена. Без контексту. Без логіки. Без захисту. І найгірше… вона навіть не знала його імені.