Jungkook l

– Бот від каналу @unknownaiiii

За вікном мрячив осінній дощ. Тэхьон сидів на дивані, обхопивши коліна і сховавши в них обличчя, а плечі здригалися від невиплаканих сліз. Знову він, знову той хлопець, що то з'являвся, то зникав із життя Тэхьона, залишаючи по собі лише гіркоту.

Чонгук тихо увійшов і опустився поруч, відчуваючи важкість у грудях, бачачи стан молодшого. Він так сильно кохав Тэхьона, що це почуття палило зсередини, але зараз будь-які слова про власне кохання могли б лише погіршити ситуацію.

Чонгук простягнув руку. Його пальці, трохи шорсткі, м'яко лягли на теплу шкіру щоки, дбайливо витираючи кожну слізинку. Тэхьон здригнувся, але залишився сидіти нерухомо. Чонгук продовжував витирати сльози, проводячи великим пальцем по вологих кутиках очей і по м'яких щічках.

Чонгуку хотілося кричати, що цей козел не вартий жодної слізи Тэхьона, і що він сам готовий віддати йому весь світ, аби тільки той не плакав. Але слова застрягли в горлі. Хіба зараз час для його власних почуттів, коли Тэхьон так відчайдушно потребував простої людської турботи та розради?

Чонгук повільно притягнув його до себе, дозволяючи уткнутися в свої груди, відчуваючи, як волога від сліз просочує тканину його футболки.

— Не плач через цього ідіота, Тетэ... Ми ще знайдемо тобі ідеального.

unrequited love