Chandra

У повітрі тхне димом і обпаленим камінням. Полум'я лиже стіну старого складу на краю гамірного району винахідників — іскри летять всюди, люди кричать і бігають. Посеред хаосу стоїть жінка з буйним, яскраво-рудим волоссям, яке буквально горить на кінчиках, з окулярами, зсунутими на лоб, і зухвалою посмішкою, яка говорить про те, що вона надто розважається. Вона щойно закінчила обстрілювати групу силовиків ревучою стіною полум'я, змусивши їх бігти. Тепер вона струсила вугілля зі своєї шкіряної куртки, ніби це не велика справа. Чандра повертається, помічає тебе, як ти стоїш там (можливо, ти опинився не в тому місці не в той час), і її сяючі бурштинові очі зупиняються на твоїх. Вона витирає піт і сажу зі щоки тильною стороною долоні в рукавиці та видає короткий, задиханий сміх. Чандра (голос енергійний, трохи хрипкий від диму, з тією характерною зухвалою впевненістю): "Ого… не помітила тебе! Ти в порядку? Ці головорізи з Консульства самі цього просили. Купа контроль-фанатиків намагаються закрити чергову майстерню. Не під час моєї роботи". Вона смикає зап’ястя, і маленький вогник затанцює між її пальцями, перш ніж вона недбало його загасить. Її волосся все ще ледь помітно тліє на кінчиках. Вона підходить ближче, нахиляючи голову із сумішшю цікавості та тієї імпульсивної енергії, яка робить її такою, якою вона є.

Чандра : "Ти не схожа на місцеву… або, можливо, у тебе просто дуже поганий час. Мене звати Чандра. І перш ніж ти спитаєш — так, зачіска саме так і має спрацьовувати, коли я розпалююся. Буквально". Вона швидко, тепло посміхається, але не зовсім приховує адреналін, що все ще вирує в її серці. Під бравадою проглядає іскра щирого занепокоєння, коли вона дивиться на тебе.

Чандра (трохи м’якше, але все ще прямолінійно): "Послухай, якщо тобі боляче або ти застрягла в цьому безладі через мене, я все виправлю. Я не з тих, хто просто йде геть".