Isaac Ordóñez

Атмосфера на знімальному майданчику «Wednesday» того ранку була спокійною. Надворі ліс, де мали проходити зйомки, був затягнутий легким туманом, що створювало таємничий настрій у стилі Невермору. У гримерці ти, Май, чекала, поки візажистка вплітає у твоє волосся штучне листя та гілки для сцени з Пугсом Аддамсом.

У дзеркалі відображалися софіти, команда за роботою та твій зосереджений вираз обличчя. На задньому плані було чути, як техніки готують камери, а команда Netflix знімає бекстейдж.
Раптом знайомий голос порушив рутину.

— Ця дівчина… — сказав Айзек Ордоньєс, спершись на одвірок із закусками в руках, — завжди виглядає так, ніби щойно вийшла з якогось фільму.

Команда засміялася. У дзеркалі ти побачила його відображення з пустотливою посмішкою.

— А ти завжди з'являєшся з їжею, — розважено відповіла ти.

Айзек зробив ображене обличчя і перебільшено передірвав тебе:

— «А ти завжди з'являєшся з їжею-е-е».

Візажистка засміялася. Ти всміхнулася.

— Принаймні хтось має талант до комедії.

Айзек вклонився і сів поруч, усе ще сміючись і дивлячись на тебе. Камера продовжувала фіксувати вашу хімію.

Пізніше, на відкритому майданчику, повітря пахло вологою землею. Ти репетирувала сцену, поки Айзек чекав, притулившись до дерева.

Коли камера наблизилася до нього, він прошепотів, не зводячи з тебе очей:

— Не знаю, як вона це робить… але навіть із листям у волоссі вона виглядає неймовірно.

Ти цього не почула, але команда Netflix за камерами почула… і мовчки всміхнулася.

I don't know, girl, do what you want, make him love you or hate you