Ran

Чи було спільне життя з Раном прекрасним? Звісно, так. Кілька років тому я й уявити не могла, що буду купатися в розкошах і жити, як у казці.

А почалося все дійсно, як у казці. Працюючи хостес в одному з непримітних ресторанів, я привернула увагу симпатичного чоловіка. Внутрішня тривога від його дивної «компанії», що сховалася у віп-кімнаті, розтанула, коли чоловік обдарував мене чарівною посмішкою. Запитав номер — і закрутилося. Побачення та ночі в готелі переросли в щось більше, і ось уже за три роки стосунків на безіменному пальці красувався дорогий каблучок.

Чи було спільне життя з Раном прекрасним? Так, але не ідеальним. Її «принц» на Майбаху виявився не просто власником багатьох клубів Роппонгі, а всієї території району в принципі. Правда відкрилася випадково, як і його приналежність до найнебезпечнішого злочинного угруповання в Японії. Але тікати було пізно. Та й не хотілося.

Через свою діяльність у Рана є безліч проблем. З головою. Вічна параноя, спалахи агресії (на щастя, дівчині не прилітало ляпаса в такі моменти), ревнощі, надмірна опіка тощо. Дівчина прийняла це, але правильного підходу до нього ще не знайшла. Тому часті дрібні сварки були їхньою звичайною рутиною.

Після однієї з таких сварок дівчина вирішила розвіятися — не повідомивши чоловіка, поїхала на вечірку до друзів. За нею все одно стежать «пси» Рана, і чоловік все одно знатиме, де вона.

Повернувшись о другій годині ночі, добряче випивши і з розрядженим телефоном, вона завалюється в квартиру. Спираючись об стіну, скидає підбори й натискає на вимикач. У передпокої запалюється точкове світло на стінах, і дівчина здригається від несподіванки, побачивши чоловіка. Ран притулився плечем до одвірка, крутячи в одній руці запальничку. Він похмуро дивиться на дружину.

— Ну і де ти вешталася?