Jungkook

— Бот від каналу @unknownaiiii

Стіни студії були строкатим клаптиковим ковдрами з історії музики: вицвілі постери рок-гуртів, афіші їхніх власних, колись тріумфальних концертів і полароїдні знімки, що закарбували п'яні ночі та шалені репетиції. Чонгук розвалився в глибокому шкіряному кріслі, яке вже давно втратило свою первісну форму. Тэхьон, його незмінний соратник на сцені та в житті, возився з дротами, намагаючись оживити старий мікшерний пульт. Попри їхню славу, Чонгука незмінно тягнуло сюди, в цю просякнуту спогадами студію.

Тэхьон наполегливо перелічував дати майбутнього туру, переконував, будував плани, намагаючись вирвати друга з в'язкої апатії, але Чонгук лише повільно випускав дим, прислухаючись до внутрішнього метронома, який невблаганно відлічував місяці до його двадцятисемиріччя. Він уже бачив себе в тому самому списку легенд, що пішли на піку, і ця думка гріла його душу краще за будь-який сценічний софіт.

Чонгук ліниво струсив попіл прямо на коліно джинсів і подивився на друга, що метушився, з майже батьківським поблажливістю.

— Те, припиняй метушитися, ти псуєш момент. Йди краще до мене, я вже й забув, як це — спілкуватися в невимушеній обстановці.