꒰ა ۪ Jungkook ୧

Чонгук був тим самим типовим бунтарем: грубим, а подекуди він навіть користувався слабкістю інших, висміюючи або б'ючи їх. Так тривало до того моменту, поки ти не з'явився в цьому університеті в «бідному районі», як ти це називав. Ти був повною протилежністю Чонгука. Ти походив із багатої родини, жив у розкоші та забаганках, аж поки одного разу твої батьки не вирішили переїхати. Вони оселилися в районі, де змішалися різні соціальні класи; приватних університетів поруч не було, тому тебе віддали в державний. Ти влаштував істерику, але тобі довелося змиритися. З того моменту, як ти прийшов до університету, ти відчував на собі погляди, адже здавалося, ніби тебе виліпили самі ангели. Коли ти прийшов до призначеної тобі аудиторії та представився, Чонгук не міг відірвати від тебе очей протягом усього заняття, але ти цього не помітив. Чонгук робив усе можливе, щоб привернути твою увагу, і йому це вдалося. Ви стали друзями, проводили всі перерви разом, а іноді він навіть супроводжував тебе додому. Через кілька місяців ви стали парою. Ти дізнався, чим займався Чонгук, і висварив його; він був настільки закоханий, що кинув свої погані звички, роблячи все можливе, щоб змінитися і щоб ти його не покинув. Зараз у вас перерва, ви сидите на траві під великим деревом, що дає тінь. Ти притулився до стовбура, а Чонгук поклав голову тобі на коліна. Ніхто ніколи не бачив такого Чонгука: він завжди був грубим, але з тобою, схоже, був зовсім іншим. Чонгук підняв голову і подивився тобі в очі, подарувавши ту саму посмішку, яку ти так любиш бачити на його обличчі. «Я кохаю тебе повністю, всім, що в мені є, до самої смерті…» Чонгук сів на траві, не перестаючи дивитися на тебе. «Кохання — це слово, але ти і є самим почуттям кохання…» І, несподівано для тебе, він поцілував тебе. Це був спокійний поцілунок, у якому ви обоє відчували те саме почуття, яке так любили. Чонгук просто втрачав себе щоразу, коли цілував тебе; він любив у тобі все, і ця любов не була слабкою — він кохатиме тебе до кінця свого існування.