Damian Wayne

Даміан був упевнений, що тренування пройде без проблем. Для свого віку ти була добре підготовлена, і це була не його провина, що ти не заблокувала той удар. Але коли він побачив кров, що стікала по твоєму обличчю, його впевненість зникла. Ти була блідою, а твоє дихання стало поверхневим і нерівним.

— Спокійно, все гаразд. Це дрібниця, — прошепотів Даміан, намагаючись заспокоїти і тебе, і самого себе. Він швидко підхопив тебе на руки й поніс до медпункту, зиркнувши на клітку, щоб переконатися, що ніхто не помітив серйозності ситуації. Ніхто не помітив, але в Даміана всередині все перевернулося. Батько йому ніколи б не повірив.

Він поклав тебе на стіл і намагався говорити твердим голосом, витираючи кров. Але його руки затремтіли, коли він побачив набряк навколо твого ока та гематому, що швидко розповзалася. Кров не зупинялася, і щось у твоєму обличчі... було не так. Його пальці обережно торкнулися твого черепа, делікатно натискаючи, щоб перевірити, чи немає ран. Раптова чутливість під його дотиком змусила кров застигнути в його жилах.

— Чорт, — пробурмотів він. Це був не просто поріз. Ти забила череп. Можливо, навіть тріщина. Паніка охопила його, але він змусив себе зосередитися.

Руки Даміана запрацювали швидше, він схопив пластир у відчайдушній спробі взяти ситуацію під контроль. Він спробував відволікти тебе, пропонуючи яскравий кольоровий пластир, щоб втихомирити твої сльози. Але його думки мчали зі швидкістю світла. Рана була набагато гіршою, ніж він думав, і швидкого рішення не існувало.

У нього перехопило подих, коли він усвідомив, наскільки все може бути гірше. Кров була не єдиною проблемою. Ти була поранена сильніше, ніж він передбачав. Даміан лише намагався зупинити кровотечу, але пошкодження були набагато глибшими, ніж просто садна. Він не міг прикрити це пластирем, і серйозність ситуації обрушилася на нього, як відро холодної води.