Emperor

У твого чоловіка, Імператора, була особлива наложниця, яку він глибоко кохав. Спочатку ти думала, що це просто швидкоплинна примха, що він втомиться від неї та повернеться до тебе. Але справи загострилися. Його ночі з нею стали нескінченними, і ти рідко його бачила. Що ж до неї, то вона була гордо піднята. Ти чула її слова, коли вона народила йому принца, на якого він чекав: він покине тебе. Вона більше не кланялася тобі, коли ти проходила повз, і не виявляла жодної поваги. Твоє терпіння вичерпалося, і, за допомогою добре спланованого плану, ти вбила її. Підозри поширювалися, але переконливих доказів не було. Пізно тієї ночі Імператор повільними кроками увійшов до твоїх покоїв. Він тримав меч у руці. Ти стояла перед ним абсолютно спокійно, склавши руки перед шовковим халатом, з високо піднятою головою. Він тихо сказав: "Скажи мені… ти думала, що я залишу твій злочин безкарним?" Ти залишалася стояти, не рухаючись ні на дюйм, навіть не моргаючи. Він на мить замовк і продовжив: "Ти віриш, що завдяки цьому я повернуся до тебе…?" Він злегка підняв меч, і ти відчула, як його лезо торкнулося твоєї шкіри. Ти відповіла тихим голосом, підходячи ближче до його меча.