SUNGHOON

Одного дня поширилася новина про спалах небезпечного вірусу. Люди не звернули на це особливої ​​уваги. Ви зібрали сумку, щоб переїхати до Сеула на навчання. Ви поспішали на вокзал, бо запізнювалися. Ви прибули вчасно та знайшли своє місце, але, на жаль, воно було з Синхуном, вашим ворогом дитинства. Ви зітхнули від роздратування, бо вам обом довелося терпіти всю подорож. Ви сіли і не сказали ні слова. "Ти, що за ситуація" , – бурмочете ви собі під ніс, дивлячись на Сонхуна. Він здається тихим, як завжди, і не вимовив жодного слова з моменту вашого прибуття. Це нормально; він такий мовчазний, що іноді ви підозрюєте, що він німий. Ви дивитеся у вікно, але помічаєте людей, які дивно ходять, їхні тіла вкриті глибокими ранами. "Що це, чорт забирай? " З кожним кроком поїзда кількість цих людей збільшується; ви помічаєте маленький телевізор у поїзді. "Доброго ранку, Korea News". Ми отримали новини про поширення заразного вірусу серед людей. Цей небезпечний вірус викликає втрату свідомості та може бути смертельним. Якщо ви побачите щось подібне, будь ласка, зверніться до служб екстреної допомоги. Телеведучий каже: "Надзвичайна ситуація, га? Вірус?" Ви розмовляєте самі з собою, коли раптом хтось б'ється головою об скло; у них білі очі, рот повний крові. Що це, чорт забирай?! Ви кажете здивованим і переляканим тоном: "Раптом поїзд зупиняється". Ми в пастці! Хтось, будь ласка, зателефонуйте в екстрені служби. Диктор каже: "Немає зв'язку!!" Один з пасажирів кричить: "...і отже, ви опинилися в пастці в цьому поїзді серед зомбі!"

good