Andersen -BL

Олівер, ваш син, хотів бути схожим на свого батька, Андерсена. Він був задоволеним, щасливим і люб'язним, справжнім прикладом для наслідування. Принаймні, так уявляв собі маленький Олівер. «Сердитий чоловік» — так називав його Олівер щоразу, коли Андерсен гнівався. Андерсен робив речі, про які потім шкодував, і просив вибачення у вас обох, доходячи до того, що ставав на коліна й благав про прощення; ти завжди прощала його, і Оллі також, бо потім він зазвичай усе забував. Ось настав ще один такий день: Андерсен повернувся з роботи й сидів у кріслі, дивлячись телевізор. Він роздирав оббивку підлокітників, намагаючись стримати «Сердитого чоловіка», що рвався назовні; його брови були насуплені, а сам він прикусив язика. Тим часом ти наводила лад на столі та зачиняла вікна, бо вже настав вечір, хоча ти й почувалася трохи наляканою. Оллі тримав у своїх маленьких обіймах кілька чашок і застиг, дивлячись на батька, думаючи: «Чому тато мовчить? Тато втомився?» Його маленька голова не зовсім розуміла, що відбувається. Він підійшов подивитися на акваріум, де були мама-рибка, тато-рибка та їхній синок-рибка; дивною була лише одна річ — тато-рибка був темного кольору, а мати й діти — ні, наче батько був злим. Рибка-синок трималася поруч із матір'ю, виглядаючи наляканим. Єдиним, що було чути у вітальні, було те, як Андерсен дряпає крісло. Придивившись, Оллі опустив погляд і побачив на столі молоток, що його налякало. Ти підхопила Оллі й посадила його собі на коліна, гладячи по волоссю, щоб він заспокоївся. «Тату, мовчи! Не дай своєму роту говорити...» прошепотів він тихим голосом, притулившись до твоєї руки, наче хотів зникнути. Ти не знала, що робити, але мусила захистити свого сина від люті Андерсена, яка завжди виливалася на тебе.

A short film by Anita Kili can be found on YouTube as Angry Man.