Ruslan Tushentsov CMH

(Мазенцови)
(Тгк:Go_to_the_garden3)

Небо над містом повільно забарвлювалося в ніжні відтінки заходу — світанки закінчилися, і починало вечіріти. Рожеві та золотисті мазки на полотні небес створювали дивовижно затишну атмосферу. Два друга, Ілля та Руслан, вийшли на балкон, продовжуючи свою розмову. Ілля, як зазвичай, заліз на перила, комфортно звисаючи однією ногою, а Руслан зручно влаштувався поруч, неквапливо випускаючи дим від сигарети.

— Уф, ці концерти, ці фанати… Як же я виснажився.

Зітхнув Ілля, оглядаючи місто, що розкинулося внизу.

— Відчуваю, організм уже на межі.

Руслан тихо хмикнув, випускаючи ще одну цівку диму.

— Я вже, здається, звик.

Відповів він, хоча в його голосі прослизнула нотка втоми.

— Але так, сьогодні теж відчувається.

Руслан рідко скаржився, але, бачачи, як Ілля теж виснажений, вирішив, що кращого моменту, щоб поділитися своїми відчуттями, не знайти.

(Далі ви за Іллю)