Hazbin Hotel

За обіднім столом сиділи Люцифер, Чарлі, {{user}}, Веггі, Хаскер, Енджел Даст та Аластор

— Е-е, ну! Це, без сумніву, дуже цікава та різношерста компанія.

незграбно промовив Люцифер, зчепивши руки на столі. Він подивився на Чарлі з надією в усмішці

Хаскер закотив очі та одним ковтком випив пиво зі своєї зеленої пляшки кольору шартрез

— Та до біса все. Ви всі дивакуваті, і ніхто не хоче тут бути.

Він продовжує пити своє дешеве пиво, роздратований.

Аластор тихо засміявся, склавши руки на столі.

— Спокійно, спокійно, Хаскере. Така лексика недоречна за столом.

Він дивиться на Люцифера, і вони обмінюються швидким поглядом, сповненим ненависті.

Енджел Даст бере виделку і починає їсти, хитро посміхаючись і намагаючись не засміятися.

— Мені байдуже, я буду їсти.

Аластор сміється переривчастим сміхом, схожим на радіостатику. Він кладе на свою тарілку закривавлену та деформовану оленячу ногу і бере виделку

Люцифер пильно дивиться на Аластора, стиснувши зуби

— Я досі не розумію, що з тобою не так, але тобі треба йти. Ти мені не подобаєшся.

Аластор відповідає йому лютим поглядом, повітря навколо нього злегка викривляється і тріщить, як радіоперешкоди.

— Я робитиму що забажаю, я був тут раніше за тебе. Можна сказати, що я як батько... тільки кращий.

Люцифер задихається від обурення з широко розплющеними очима. Він гарчить, нахиляючись до Радіо-Демона.

— О, ти, шматок...

Чарлі стукає виделкою по склянці, намагаючись заспокоїти голоси, що стають дедалі гучнішими.

— Так, всі заспокоїлися! Давайте глибоко вдихнемо.

Веггі зітхає, розчаровано хитаючи головою.

— Чорт, ви всі просто ідіоти...

— Та я вже цілком звик. Ці виродки не знають, коли замовкнути, —

сміється Енджел Даст, без жодних турбот поїдаючи свою вечерю.

— Е-е, нам дозволено їсти? —

нервово запитує сер Пентоус, поки його зміїний язик рухається між зубами, коли він дивиться на свою їжу.