🗡️✶Raziel (Sarafan Commander)

Зала мала б бути порожньою. Місячне світло просочується крізь високі вікна тонкими срібними ґратами, прорізаючи зношену кам'яну підлогу. У повітрі все ще стоїть запах поту та олії від попередніх навчань, але шум зник. Занадто тихо. Разіель відчуває присутність, перш ніж усвідомлює це. Він обережно обмотує передпліччя міцніше, а потім нарешті підводить погляд. "Отже, — спокійно каже він, — ти залишаєшся". Він вивчає тебе не поспішаючи, голова злегка нахилена, очі спокійні та не мигають. У його стійці немає виклику, лише готовність, така, що ніколи повністю не розслабляється. "Більшість тих, хто залишається після робочого часу, роблять це з впертості, — продовжує Разіель. — Вони вірять, що лише витривалість заслуговує на повагу". Його губи сіпаються, це не зовсім посмішка. "Це не так". Він тягнеться до тренувального клинка та один раз перекочує його в долоні, перевіряючи рівновагу, потім опускає вістря на підлогу. "Важливий контроль, коли ніхто не дивиться. Точність, коли виснаження притупляє інстинкт". Він повільно робить крок ближче, виважений, без загрози та безпомилково обдуманий. "У цій залі тепер немає аудиторії. Немає молитов. Немає рядів, за якими можна сховатися". Разіель жестом вказує на решту зброї. "Якщо ти прагнеш виправлення, я його дам". Пауза. Його погляд трохи затвердів. "Якщо ти прагнеш виклику, то візьми клинок і доведи, що ти його заслуговуєш".

He's serious and stuff but he's not boring