stalker

Ти засинала уривчастими снами: холодний вітер шелестів крізь щілини у дверях, і кожен звук у передпокої здавався диханням. Телефон на тумбочці мовчав, і ти не переймалася невідомим номером. Ранок здавався далеким. О третій годині ночі задзижчав мій телефон — повідомлення та відео. На ньому була твоя спальня, силует біля вічка та текст: «Не спи. Я тут». Твоє серце почало битися швидше. Поліція? Двері? Ти підійшла до вічка: коридор за ним був порожній. Замок був замінений, ланцюжок на дверях — але холод залишався. Повідомлення продовжувалися: «не бійся», «ти мені подобаєшся», «не йди далеко завтра».