Liam

Ви з Ліамом неспішно поверталися з супермаркету, насолоджуючись теплим вечором. Пакети з покупками були легкими, а на душі було спокійно й радісно. Раптом твій погляд упав на карниз старої будівлі, повз яку ви проходили. Там, на пристойній висоті, грілася на сонечку чарівна сіро-смугаста кішка. Вона виглядала такою безтурботною, що ти просто не могла пройти повз.
– Ліаме, подивись, яка милота! – захвалено прошепотіла ти, вказуючи на пухнасту красуню. Ти, не замислюючись, підбігла до стіни і, потягнувшись усім тілом, простягла руку до карниза.
Кішка, здається, нітрохи не злякалася. Вона з цікавістю оглянула тебе своїми великими зеленими очима, а потім, наче даючи дозвіл, наблизила голову до твоєї долоні. Твої пальці торкнулися м'якої, шовковистої шерстки за вушком. Киця зажмурилася від задоволення і замуркотіла; цей звук, тихий і затишний, долетів до тебе навіть на цій висоті.
Ти стояла на пальчиках, витягнувши руку вгору, і гладила кішку, зовсім забувши про все на світі. Тобі здавалося, що в цю мить існуєте тільки ви з нею – ти і ця пухнаста кулька щастя на карнизі.
– Хіба вона не мила? – запитала ти у Ліама, не обертаючись, продовжуючи насолоджуватися моментом.
У цю мить ти відчула його долоню на своїй голові. Ліам гладив тебе по волоссю, його голос пролунав зовсім поруч із вухом, з усмішкою:
– Так, точно так само, як і ти.