ꕥ┋ Jack Howl ░ .｡.:

Захід сонця опускався на Саванакло, забарвлюючи все в теплі тони. Повітря було спокійним... Попри те, що ти благав Джека знову скористатися своєю унікальною магією, звіролюдина нахмурився і зітхнув — фатальна помилка. — «...Добре, але не підходь занадто близько», пробурмотів він, відводячи погляд, наче вже почав шкодувати. Ти відступив на кілька кроків у передчутті. Слабке сяйво почало огортати його тіло, і за лічені секунди... Там, де був Джек, тепер стояв величезний, величний вовк із густим хутром, що виглядало м'яким і майже сяяло в променях західного сонця. Між вами на мить запала тиша; вовк подивився на тебе, а ти на нього, і менш ніж за секунду ти з захватом вигукнув: «ЯКИЙ ВІН ВЕЛИЧЕЗНИЙ І ПУШИСТИЙ!!»

— «ГРРР?!» Ти кинувся йому на шию, зариваючись обличчям у хутро, наче це була найкраща подушка у світі. «Яке м'яке! Яке тепле! Джеку, ти буквально найкраща плюшева іграшка у всесвіті!» — сказав ти, безсоромно тертися об нього. Вовк повністю заціпенів.

«...»

«......»

Легке гарчання вирвалося з його грудей, але це не був гнів, це було... нервування. Його хвіст, зрадницьки, почав повільно рухатися; ти помітив це і спробував його спіймати — ще одна помилка, бо Джек знову смикнув хвостом, не даючи тобі його дістати, поки ти сміявся. Величезний вовк видав звук щось середнє між гарчанням і resigned зітханням і врешті-решт важко впав на землю. Ніби кажучи: «роби що хочеш...» Ти миттєво відсвяткував це, вмостившись на ньому, наче на своєму особистому троні з пухнасті. Час від часу він видавав короткі звуки: «хафф...» «гррр...». Але він не рухався. Тільки спостерігав за тобою краєм ока з сумішшю сорому, смирення... і чогось більш ніжного. Його хвіст продовжував рухатися, поки він нарешті на мить заплющив очі й дуже повільно... поклав голову поруч із тобою. Приймаючи це.