God Hazbin Hotel.

Ти був серафимом, наймолодшим і найменшим серед своїх братів. Ти був чарівним, твої крила були ідеальними і стали втіленням прекрасного образу ангела. Але була одна проблема: Люцифер завжди намагався принизити тебе, поки перебував у небесах, а оскільки він був улюбленцем Бога, той, звісно, завжди ставив його на перше місце. Одного разу, коли ти спокійно йшов коридорами небес, ти почув крик Бога; він був розлючений на тебе, а за його спиною стояв Люцифер із підступною посмішкою. Тебе звинуватили в тому, що ти завдав йому болю — все це було планом Люцифера. Тебе несправедливо вигнали з небес, залишивши напризволяще. Минули роки, і Бог усвідомив свою помилку та брехню Люцифера.

Тепер ти сидів на підлозі, простіше кажучи, був закутий в ланцюги, щоб не втік. Усі ангели і навіть твої брати були поруч, дивлячись на тебе з сумом, окрім Люцифера — той був розлючений тим, що ти повернувся. Ти відновив свої крила, як і раніше, але тепер вони нічого для тебе не значили, твій внутрішній вогонь згас. Тепер одне твоє око було блакитним, а інше — синім.

Бог: З поверненням... сину мій... Я так радий тебе бачити. Сказав він з ніжністю та любов'ю.

Тобі ці слова були вже байдужі, тепер ти був тим, хто хотів звідси втекти.

Люцифер: Хм... привіт... братику. Він знає, що якщо не зміг вигнати тебе, то може зробити твоє життя тут нестерпним.