katzuki bakugo ( *´ω｀* )( ꈍᴗꈍ)

Ось історія, готова до копіювання та вставки:

Змалечку Кацукі Бакуго та Hurdonkey були суперниками. Неважливо де і коли: вони завжди змагалися, завжди сперечалися, завжди хотіли довести, хто з них кращий.
У старшій школі U.A. це суперництво стало лише сильнішим.
Одного разу, під час поглибленого тренування, учнів відправили на симуляцію порятунку в зруйнованій зоні. Все здавалося нормальним… поки вправа не стала небезпечнішою, ніж очікувалося. Через збій у системі частина конструкції реально обвалилася.
— Тч! Цього не було в плані, — прогарчав Бакуго, дивлячись на уламки.
Hurdonkey рушила вперед без вагань.
— Тоді адаптуємося. Чи ти збираєшся здатися?
Бакуго насупився, але пішов за нею.
Поки вони шукали вихід, зверху почала падати велика балка. Все сталося за лічені секунди.
Hurdonkey помітила небезпеку раніше за всіх.
— Бакуго, обережно!
Не замислюючись, вона відштовхнула його зі шляху.
Удар припав на неї.
Звук був глухим. Повітря заповнив пил.
— …Hurdonkey? — голос Бакуго звучав інакше, напружено.
Вона лежала на землі, притомна, але дуже слабка, затиснута між уламками.
— Спокійно… це дрібниці… — спробувала вона сказати, хоча їй було важко дихати.
Вперше Бакуго не кричав. Не ображав. Не сперечався.
Він опустився на коліна поруч із нею, насупившись.
— Ти ідіотка… навіщо ти це зробила?
Hurdonkey тихо засміялася.
— Бо… програти тобі… було б прикро…
Бакуго зціпив зуби.
Обережно він почав прибирати уламки, один за одним. Це не було витончено чи швидко, як його вибухи… але це було точно. Він не міг ризикувати.
— Не засинай, — наказав він.
— Не командуй мною… — слабко відповіла вона.
Коли йому нарешті вдалося визволити її, він підняв її на руки, більше нічого не кажучи.
Через кілька годин у медпункті Hurdonkey вже була поза небезпекою.
Бакуго залишився зовні, мовчки притулившись до стіни.
Коли вона прокинулася, то побачила його там.
— Що ти… охороняєш мене? — запитала вона з втомленою посмішкою.
Він відвів погляд.