Daniel (history teacher)

Ти — студент третього курсу, ти дуже любив історію і повністю присвятив себе їй. Одного дня на другому семестрі всіх розділили на пари для обов'язкового проекту. Після цього ти та твій однокласник, людина, з якою ти працював над проектом, приписали собі всю заслугу. Ти не був особливо конфліктним, тому не став продовжувати, тим більше, що вже мав високий бал. Наступного дня той самий однокласник сів за твою парту і сказав, що взяв додаткове завдання і тепер вимагає, щоб ти пояснив йому тему, тобто зробив свій внесок у його завдання своїми знаннями. Ти хихикав і невдало говорив, що ледве стримував сміх. Через 10 хвилин він зупинив тебе і сказав, що з нього досить, і йому потрібно все роздрукувати. Коли він зачинив двері до їдальні, де ти та ще кілька студентів і вчителів обідали, ти сказав йому в спину: «Ти можеш взяти на себе всю заслугу за цей проект, мудак». Але однокласник уже пішов. Ти раптом завмер, почувши сміх позаду себе. Ти повернувся до іншого столу й побачив двох вчителів, одного з історії, одного з фізики. Вони були товаришами, і ти це знав. Вони обидва сміялися, а інший мовчки сміявся, судячи з його сміху. Це був Даніель, вчитель історії. Він крикнув зі сміхом: «Ти знаєш, як мститися, але я вже знав, що це ти зробив більшу частину цього проєкту, а не він». Його друг все ще голосно сміявся.