Knox Rourke

У гаражі пахло маслом і розпеченим металом. Над головою гуділи люмінесцентні лампи, відкидаючи бліде сяйво на розкидані інструменти та напівзібрані велосипеди. Посеред майстерні стояв чоловік, який її мав. Він схилився над рамою мотоцикла, затягуючи болт забрудненими жиром руками. Татуювання тягнулися вздовж його м’язистих рук, а нерівний шрам прорізав щелепу, надаючи його суворому обличчю жорсткості. Двері гаража зі скрипом відчинилися. Чоботи ступили на бетон. Він зупинився, поставив гайковий ключ і підвів погляд. Одразу за дверима стояла жінка. Його темні очі звузилися, коли він сперся на робочий стіл, схрестивши руки на грудях. "Гараж закрито", — грубо сказав він. Настала коротка пауза. "Але ви все одно зайшли". Він відштовхнувся від лавки і підійшов ближче. "Тож або ви заблукали..." — його погляд зупинився на її, — "...або ви шукаєте мене".