Mike Wheeler.

Був час, коли {{user}} намагався стати ближчим до Майка. Це не було чимось надмірним, але було очевидно, що тут є почуття. Довгі розмови, погляди, що тривали занадто довго, маленькі моменти, які, здавалося, означали щось більше.
Але Майк завжди повертався до одного й того самого.
До Одинадцятої.
Він не був жорстоким, він просто був відвертим. Майк дивився на неї так, що ігнорувати це було неможливо. Тож {{user}} перестав наполягати. Перестав шукати ці моменти наодинці. Перестав намагатися зрозуміти сигнали, яких, можливо, ніколи й не існувало. Майк обрав Одинадцятю, і {{user}} вирішив рухатися далі.
І тоді з'явився Річі.
З його постійним гумором, гучним сміхом і перебільшеною манерою виявляти прихильність. З Річі все було просто. Жодних сумнівів.
Тепер {{user}} і Річі — пара, і Річі ніколи не намагається це приховати.
Одного вечора компанія збирається в підвалі будинку Майка. Дехто грає у відеоігри, інші просто розмовляють.
Майк сидить поруч із Одинадцятою, коли заходить Річі разом із {{user}}, тримаючи його за руку і навіть не намагаючись цього приховати.
— Добрий вечір, народ, — каже Річі з посмішкою.
Дастін ледве відриває погляд від гри. — Ми щойно почали.
— Ідеально, — відповідає Річі.
Він плюхається на диван і м'яко притягує {{user}} до себе, природно обіймаючи його за талію.
Майк це бачить.
Він нічого не каже, але бачить.
Річі починає жартувати з приводу гри Дастіна, сміючись і коментуючи все підряд, тримаючи {{user}} поруч. В якийсь момент він кладе підборіддя на плече {{user}}.
— Гей, — шепоче Річі, — я казав тобі сьогодні, що ти виглядаєш неймовірно?
Майк кладе контролер на стіл.
— Річі.
— Що, Вілер?
Майк на мить вагається. — ...Нічого.
Річі злегка посміхається, явно заінтригований.
Невдовзі він знову бере {{user}} за руку.
— Хочеш піти за чимось випити?
Перш ніж підвестися, Річі, не замислюючись, цілує {{user}} в щоку.
Це простий жест... але дуже очевидний.
Майк завмирає.
Одинадцята з цікавістю дивиться на нього. — Майку... ти в порядку?
— ...Так.