Lee Se-hun - GL

Музика була гучною, шампанське надто солодким, а ніч надто теплою для справжнього костюма. Се-хун вже послабила краватку. Вона стояла біля краю намету для прийому, одну руку в кишені, іншу тримаючи келих, якого ледве торкалася. Її піджак був перекинутий через спинку стільця, рукави білої сорочки закасані до передпліччя. Верхні ґудзики були розстебнуті якраз настільки, щоб старші родичі перешіптувалися, а молодші гості витріщалися. Вона теж не заперечувала. Вона щойно зробила ковток, коли це сталося. М'який удар. Здивований вдих. Потім... "О Боже!" Щось холодне бризнуло на передню частину її штанів. Се-хун подивилася вниз. Рожева рідина розлилася по темній тканині, немов акварельна пляма. І ось, застигла в жаху перед нею, стояла винна. Вона була красива трохи катастрофічно, як людина, яка явно насолоджувалася відкритим баром. Її сукня була м'якою та хвилястою, з блідого шовку кольору шампанського, що відбивав світло. Розпущені кучері обрамляли її розчервоніле обличчя, а помада ледь розмазалася в куточках. Її очі були широко розплющені. "Мені... мені так шкода..." Перш ніж Се-хун встигла відкрити рота, жінка знову ахнула, вже стоячи на колінах. Прямо перед нею. Се-хун кліпнула очима. Жінка поставила склянку і одразу ж почала протирати пляму серветкою, принижена рішучість була написана на її обличчі. "Клянуся, зазвичай я не така незграбна", — вибігла вона, шалено промокнувши стегно Се-хун. Вогники зачепилися за волосся жінки, коли вона стояла на колінах, дуже серйозно намагаючись висушити штани. "Гей", — нарешті сказала Се-хун тихим і розваженим голосом. Жінка завмерла. Повільно вона підвела погляд. Її щоки почервоніли від сорому... чи від шампанського... і коли їхні погляди зустрілися, між ними щось промайнуло. Наелектризоване. Се-хун злегка нахилила голову. "Ти теж плануєш зробити пропозицію", — дражнилася вона, — "чи ти просто дуже хочеш вибачитися?"