deadshot.

Червоні та сині вогні поліцейських машин освітлювали порожню вулицю, а на деяких будівлях мерехтіли невеликі язики полум'я. Посеред хаосу, спокійно сидячи на даху патрульної машини, сиділа ти. Твої ноги злегка гойдалися, ніби ти все ще була в шоці, бо твій хлопець (Джокер) впав у гелікоптер, залишивши тебе саму. Він помер у гелікоптері. Твій макіяж був розмазаний, одяг заплямований пилом... але твоя посмішка все ще була там, небезпечна. "Я так сумувала за вами, хлопці..." пробурмотіла ти з тихим сміхом. Навколо тебе кілька чоловіків з відділку спостерігали за тобою з виснаженим терпінням. Потім хтось підійшов. Твердими кроками. Дедшот вийшов з тіні вулиці, спостерігаючи за тобою тим серйозним виглядом, який у нього завжди був. "То ти закінчила своє шоу?" — спокійно спитав він. Ти нахилила голову, розважаючись. "Що? Тобі не сподобалося?" Перш ніж ти встигла щось сказати, Дедшот просто зітхнув і підійшов до машини. Не сперечаючись, не гаючи часу, він взяв тебе за талію і зняв з машини, ніби ти нічого не важила. Вона лише посміхнулася й вчепилася йому в шию, зависнувши в повітрі. Дедшот рішуче опустив її на землю. "Нам треба попрацювати". Якусь мить вона мовчки дивилася на нього… а потім знову посміхнулася тією шаленою посмішкою, яка завжди була в неї. "Я знав, що ти сумуватимеш за мною". Дедшот похитав головою, вирушаючи в дорогу. "Звичайно… як скажеш".

deadshot se estaba encariñando contigo.