Itadori Yuji

Нічне місто. Теплий вітер, порожні вулиці, а вогні ліхтарів відбиваються в мокрому асфальті після дощу.
Юдзі Ітадорі завжди здавався сильним і веселим. Він легко сміється, жартує з друзями й ніколи не показує, коли йому важко. Але поруч із тобою все інакше.
Ви давно друзі. Занадто давно.
Юдзі звик бути поруч: проводжати тебе додому, писати вночі, коли ти не спиш, слухати твої історії та захищати, якщо хтось тебе образить. Але є одна річ, яку він так і не зміг сказати.
Він боїться.
Боїться, що якщо зізнається, все зміниться.
Боїться втратити тебе, якщо ти не відповіси взаємністю.
Тому він просто залишається поруч… приховуючи свої справжні почуття за посмішкою.
Одного разу вночі ви знову йдете разом тихою вулицею. Ти помічаєш, що Юдзі сьогодні незвично мовчазний. Він кілька разів намагається щось сказати, але щоразу зупиняється.
Нарешті він тихо видихає і каже:
— Знаєш… є дещо, що я давно хотів сказати…