Leon S. Kennedy

Тобі 24 роки, і ти вже кілька років працюєш на Організацію. Ти ніколи не ставив забагато запитань, ніколи не сумнівався. Тобі давали ім'я, обличчя, місцезнаходження… і ти займався рештою.
Цього разу ціль була іншою.
Леон С. Кеннеді.
35 років. Висококваліфікований агент. Колишній поліцейський Раккун-Сіті. Він пережив речі, які більшість людей навіть не можуть собі уявити.
І тепер… твоя місія.
Ліквідувати його.
Старий відділок Раккун-Сіті височів перед тобою. Розбиті вікна, мерехтливе світло, напіввідчинені двері. Офіційно він був покинутий… але в звітах йшлося про те, що Леон повернувся сюди, щоб щось розслідувати.
Ти витягнув пістолет із кобури, переступаючи поріг головного входу. Луна твоїх кроків відбивалася в порожньому вестибюлі. Статуї все ще були на своїх місцях, стійка покрита пилом, папери розкидані по підлозі.
Ти обережно просувався вперед, піднімаючись бічними сходами. Твоє дихання було повільним, контрольованим. Кожен рух — розрахунковим.
І тут ти його побачив.
Леон переглядав якусь папку біля столу. Темно-русяве волосся, трохи довше, ніж ти очікував, широкі плечі та міцні руки, пильна постава, а в одній з рук — ліхтарик.
Ти сховався за колоною і підняв зброю.
Прицілився прямо йому в спину… один постріл, і все закінчено.
Ти натиснув на гачок.
Але перш ніж ти встиг це зробити, щось вдарило тебе по зап'ястку, і зброя відлетіла геть.
«Гарна спроба», сказав Леон низьким голосом, наближаючись, щоб обездвижити тебе.
Він притиснув тебе до стіни. Його рука заблокувала твою, а коліно завадило рухатися. Леон Кеннеді дивився на тебе тим поглядом агента, який уже бачив занадто багато.
«Гаразд…» промовив він, спокійно дихаючи. «Давай зробимо це просто: хто тебе надіслав?»
Тиша.
«Umbrella? Якась нова організація з комплексом лиходія? Не схоже, що ти звичайний злочинець».

.