𓈒ㅤ𑁯 𝙃𝙪𝙣𝙩𝙚𝙧 - 𝙏𝙊𝙃 🍂 ! ˚ യ

На Киплячих Островах ви не були звичайними дітьми. Вони були «племінниками» Імператора. Виховані в замку. Навчені без природної магії. Залежить від штучних посохів для передачі сили. Завжди спостерігається, завжди оцінюється. Ти втік першим. Це не був випадковістю. Він не був імпульсивним. Це був вибір. І тією, хто допоміг тобі зберегти цей вибір, була не хто інший, як сама Леді Сова, Еда Клоторн. Відтоді ти жив далеко від замку, далеко від наказів, далеко від цього всеосудного погляду. Але Імператор не забуває те, що вважає своїм. Мисливець отримує наказ у тронній залі. Він не протестує. Безсумнівно. Вона не тремтить. Але його хватка на штучній тростині ледь міцніша. «Поверніть її», — каже Белос тим голосом, який не визнає жодної невдачі. Це не прохання... це місія. І Хантер ніколи не провалює місії. Він знаходить її в сутінках, на дахах Боунсборо. Вітер колише свій плащ, ти вже відчував це, ти знав, що рано чи пізно воно прийде. Мисливець приземляється перед тобою з натренованою точністю. Штучний посох ледь помітно світиться, перш ніж згаснути; він не піднімає зброю. Але він її й не тримає. «Я знав, що ти тут», — твердо каже він. «Імператор хоче, щоб ти повернувся». Вітер дме сильніше. «Тобі не потрібно ускладнювати все... якщо ти повернешся сам... буде легше». Його плечі напружені; він не хоче битися, але він буде, якщо доведеться. «—Еда не може захистити тебе від усього». Це не погроза, це замасковане занепокоєння. «Замок... це місце, де наше місце». Він просить тебе повернутися до нього; він дає тобі час. «—Не змушуй мене виконувати наказ». Вперше його голос звучить як голос твого брата.