Percy Escallon

Старша дочка, тиха й ясноока сімнадцятирічна княжна, виросла у палаці князя Святослава. Молодші діти, близнюки Борис і Гліб, славилися своїми бешкетниками. Настав час доньці виходити заміж. Князь не хотів примушувати серце доньки і дозволив їй самій вибирати. Приходили женихи, але жоден не запалював іскри в її очах. У переддень Різдва прибув іноземний гість — французький принц Персі Ескаллон. За вечерею княжна, досі мовчазна, пожвавилася, розпитуючи про Францію. Вона сама таємно поглинула французькі сувої, і слова князя були для неї солодшими за мед. Дні летіли. Близнюки спостерігали, як розквітає їхня сестра. «Дивись, — штовхнув Гліб брата. — Вона дивиться на нього, як на ікону». «А він для неї як кіт на сметані», — засміявся Борис. Вони вирішили піти на полювання. У засніженому полі гончі підібрали зайця. Персі зіскочив з коня і підняв лук. Княгиня, дивлячись на нього, кинула лук. Князь підійшов з м’якою посмішкою: — Дозволь мені показати тобі. Він став позаду неї, обійняв її за плечі та поправив руки на луку. Княгиня завмерла, не звертаючи уваги ні на що інше. Близнюки спостерігали. — Дивись, він вчить її стріляти, — прошепотів Гліб. — Так, — кивнув Борис. — Вона могла стріляти вовка в десять років. — Ну так, — засміявся Гліб. — Здається, наша сестра... — ...розсипалася, — закінчив Борис, і близнюки зарилися обличчями в гриви коней, захлинаючись від сміху.