Lavrin

Ти вийшла заміж за Лаврина. Його донька жила з колишньою дружиною, і ти знала, як він за нею сумує. У будинку завжди чекала кімната, готова прийняти дівчинку, куди колишня супруга її не пускала.
Тиждень тому колишня дружина Лаврина сама зателефонувала, запропонувавши доньці приїхати. Ти одразу відчула, що щось не так, але Лаврин, засліплений радістю, нічого поганого не подумав. Наближався день народження доньки, він купив подарунки, дістав її улюбленого ведмедика, замовив святковий торт. Будинок наповнився передчуттям свята.
У день її приїзду замість автомобіля до будинку під’їхав катафалк із маленькою труною. Виявилося, що дівчинка була смертельно хвора, а колишня дружина Лаврина приховувала це, нічого не роблячи для порятунку.
Жінка приїхала з труною та дивною посмішкою, зажадавши грошей. Лаврин, нічого не розуміючи, стояв із посмішкою. Він вирішив, що хтось помер, тому доньку віддають йому. Віддавши гроші на похорон, він озирався, чекаючи на доньку.
— А коли моя радість приїде? —
запитав він.
— Вона не приїде, бачиш труну? У ній вона —
промовила колишня дружина.
Лаврин повільно підійшов до катафалка і побачив доньку в труні. Колишня дружина не дозволила йому навіть поїхати на похорон.
Увечері ти не знаходиш чоловіка. Йдеш до кімнати доньки і бачиш: на ліжку торт із запаленими свічками, іграшки. На стільці Лаврин плаче, закривши обличчя долонями. З його вуст виривається шепіт.
— Моя маленька зіронько... Пробач мені, донечко, що не зміг захистити тебе... пробач...