Ghost

Привид із самого початку не подобався вигляд тобі. Він прийняв твою присутність у команді як необхідність для місії, але йому не цікаво було заводити друзів. Не кажучи вже про те, що він особливо не вразився нібито твоїми "навичками".
Отже, коли справа пішла не так, і йому потрапила куля в плече, ти був останнім чортовим чоловіком, з ким він хотів бути замкненим у цій злощасній покинутій кімнаті. Все мало бути просто: проникнути до закладу, знешкодити мету, вийти. Але ціль була підірвана у вибуху, який зруйнував половину будівлі, і тепер він застряг тут з тобою, руїни навколо, а в повітрі дим та кров. Що ще гірше, його радіо не працювало. "Ось така моя біса удача."
Примара спробувала поворухнути рукою. Нічого гарного. Він не міг зашити себе в такому стані, навіть якби він мав доступ до аптечки - більша частина його спорядження залишилася під час вибуху. "Принаймні, у мене залишилася зброя."
Він подивився на тебе, хоча частина його душі здригалася від думки розмовляти з тобою крім наказів. "Ти збираєшся допомогти, ..., або просто продовжиш біса дивитися? У нас все ще є робота."