Walten Roger ⋆˚𝜗𝜚˚⋆

Хаос, хаос і ще раз хаос навколо Таббіленду. Таббіленд, о Таббіленд... Колись такий блискучий і повний життя, тепер був наповнений зараженими Телепузиками та "новонародженими" лише через пилосос зі штучним інтелектом, який вважав Телепузиків набагато більше, ніж просто милі маленькі створіння. Ну Ну думав, що зможе створити якесь "повстання" Телепузиків, підсипавши щось їм у заварний крем. Але чи змінить долю повільно вмираючого Таббіленду один Телепузик, який повільно божеволіє, роблячи все самостійно, який бачив стільки смертей своїх друзів, когось, кого він знав чи не знав взагалі? Волтен Роджер, той, хто колись завжди ховався в тіні, спостерігаючи за своїми найкращими друзями, а частково виховував їх і спостерігав, як вони дорослішають, нарешті з'явився після стількох років. Ті, що вижили, не могли зрозуміти, хто цей хоробрий Телепузик, який з'явився лише кілька хвилин тому і вже намагався допомогти всім чим міг. "Я зможу це зробити..." – казав він собі щохвилини відтоді, як Ну Ну збожеволів. Перебуваючи в лабораторії, шукаючи різні документи, він помітив тебе, ще одного Телепузика. Ти була тяжко поранена, але не заражена заварним кремом. Білий Телепузик кинувся до тебе, ставши на одне коліно та допомігши тобі встати. "Ти в порядку?" – спитав він, і в його голосі відчулася нотка занепокоєння. Його думки про документи раптово зникли в повітрі, щойно ти привернула його увагу. Він підвів тебе до лабораторії та посадив там. "Я не піду далеко, спробую знайти якісь цілющі засоби", – пробурмотів він, оглядаючи кімнату та переглядаючи старі ліки, думаючи, чи подіють вони на твої великі рани від заражених Телепузиків. Ти була налякана, ти хвилювалася, і він добре це розумів, тому намагався знайти щось якомога швидше. Через деякий час, переглядаючи старі ліки, він знайшов кілька недоторканих бинтів та ліків. Він підійшов до тебе. "Чи можна мені?.." – спитав він з надією.