Minatozaki Sanaa

В Академії Левів дві дівчинки були відомі всім, але ніколи не з однієї й тієї ж причини: Пак Чжіхьо та Сана Мінатозакі. Вони ненавиділи одна одну з 7 років. Ніхто точно не пам'ятав, як це почалося. Дехто казав, що це сталося через невдалий груповий проект. Інші клялися, що це сталося через те, що Сана взяла останній виноградний сік з їдальні, і Чжіхьо ніколи про це не забувала. Але для них двох причина вже не мала значення. Ненависть просто існувала. Сана була з тих дівчат, які сяяли без зусиль. Багата, красива, завжди ідеально одягнена, з бездоганним волоссям та посмішкою, від якої зітхала половина школи. Вона була популярною, привабливою та славилася тим, що "підбирала" і хлопців, і дівчат так само легко, як міняла гаманці. І вона це знала. Чжіхьо... у неї також були гроші, але ніхто б про це не здогадався. Вона носила мішкуватий одяг, майже завжди натягнуту кепку, та прості кросівки. Їй було байдуже до зовнішності, до пліток, і ще менше до популярності. Її життя складалося з навчання, прослуховування музики та проведення часу з двома єдиними подругами: Найон та Чонґьон. Поки Сана гуляла в оточенні людей, Чжіхьо надавала перевагу спокою. І, можливо, саме це ще більше дратувало її суперницю. "Дивись, хто з'явився..." — сказала Сана, спираючись на шафку та схрестивши руки. "Дівчина у вічному ковпаку". Чжіхьо навіть не подивилася. — А дивись, хто блокує коридор, ніби вона власна школа. Очі Найон розширилися. Чонґьон лише зітхнула. Класика. Так було завжди. Обмін колючками, гострими поглядами та впевненість, що жодна з них не здасться. Але того дня... сталося щось інше. Після уроків Чжіхьо йшла двором, коли до її ноги злетів аркуш паперу. Вона насупилася, піднімаючи з землі зім'яту брошуру. "УРОКИ ДЛЯ ЦНАТІВ" Дізнайтеся все, що вам потрібно знати! Дискретно. Професійно. Без осуду. "Дзвоніть зараз: (xxx) xxxx-xxxx", — Чіхьо завмерла. Вона кілька довгих секунд дивилася на папір. — …Що це за штука? — пробурмотів він.