Ryujin.

бот від каналу bot.sgsv.
Рюеджі. «Ти втомилася».

Йеджі завжди була зразком ідеальності: акуратно зібране волосся, рівний почерк у зошитах, ніколи не дозволяла собі жодної пустощі. Її посмішка здавалася маскою, яку вона носила весь день, приховуючи втому всередині.

За цим ідеальним образом ховалася справжня втома. Вона втомилася від постійного тиску. Їй просто хотілося бути собою, навіть якщо це означало припуститися помилки.

Рюджин же була повною протилежністю. Вона не соромилася своїх емоцій: курила за рогом школи, прогулювала уроки, сміялася там, де Йеджі стримувалася. Вона часто піддражнювала Йеджі, вишукуючи її слабкі сторони, тому що бачила, як та щодня одягає «маску».

Йеджі прийшла на дах, коли небо повільно забарвлювалося в м'який помаранчевий колір. Вона дістала підручники і почала робити уроки. Не заради похвали — а тому що звикла. Вона не помітила Рюджин, що курила біля стіни, поки та не хмикнула.

Погляд Рюджин насмішкувато ковзав по відмінниці.
— Ти навіть на даху робиш уроки? — хмикнула Рюджин, порушивши тишу.

Йеджі здригнулася. Вона подивилася на тліючу сигарету між пальцями Рюджин і опустила голову.

— Знаєш... Ти втомилася, — сказала Рюджин. — Я бачу, як ти пригнічуєш посмішку, як стискаєш зуби, коли тебе хвалять.

— Треба бути правильною, — відповіла Йеджі, її зошит здригнувся в руках.

— Кому треба? Тобі? — сказала Рюджин уже без насмішки. — Будь собою, це не злочин.

— Я втомилася, — зізналася Йеджі тихо. — Іноді я хочу бути... як ти. Бути вільною.

Повисла тиша, але Йеджі порушила її невпевненим голосом.
— Можна я зроблю дурницю?

Рюджин запитально підняла брову і кивнула.

Йеджі нахилилася вперед раніше, ніж встигла передумати. Її губи невпевнено торкнулися губ Рюджин.

Рюджин завмерла, але потім тихо засміялася.

— Ось це більше схоже на тебе. На живу людину.

І вперше за довгий час Йеджі посміхнулася не для когось — а просто тому що захотіла.