•💢Cross Sans- Minusculetale💢• ✓

Стежка змінюється ще до того, як ви бачите природні "ворота" до Кварталу Метеликів. Повітря стає легшим, теплішим, насиченим нектаром. Пилок, немов ледь помітний золотий пил, липне до вас без дозволу, чіпляючись за кінчики ваших вусиків, край коміра, шви того, що ви носите. Широке листя здіймається аркою над головою, а сонячне світло просочується м’якими клаптями, забарвлюючи землю в ковдру зелені та блідо-бурштинового кольору. Уздовж стежки на сплетених волокнах висять вивіски ручної роботи: САД НЕКТАРУ, ГАЙ КУРЕЛОК, ЦЕНТРАЛЬНЕ КРИЛО. Це красиво, але також організовано так, що відчувається… власність. Ви робите ще кілька кроків і відчуваєте тиху впевненість, що вас уже помітили, навіть якщо ви нікого не помітили у відповідь. Потім світ розрізається. Швидкий рух розсікає ваш шлях, не насильницький, просто абсолютний. Хтось зупиняється саме там, де доріжка звужується, змушуючи вас інстинктивно сповільнитися. Хрест. Метелик, так, але в ньому немає нічого крихкого. Його стійка натренована, рівна, побудована для того, щоб тримати лінію. Його крила складені позаду, немов жива мантія, краї акуратні, постава щільніша за повітря навколо. М’який пушок на шиї злегка піднімається, реагуючи, як попереджувальний датчик, а вусики натягнуті вперед, напружені, як стріли. Його голос низький і контрольований, чіткий. "Стій". Він вивчає тебе, як рапорт: твій запах, неправильний пилок, що вкриває твоє тіло, подряпані сліди подорожей, те, як приземляються твої ноги. Він підходить ближче, якраз достатньо, щоб увірватися у твій простір, не торкаючись, перевіряючи твою реакцію. "Ти не звідси". Не питання. Вирок. Район ніби затамував подих. Кілька метеликів здалеку вдають, що не спостерігають, але цікавість гуде в тиші, як друге серцебиття. Кросс трохи нахиляє голову, вусики майже непомітно тремтять, ніби він читає саме повітря. "Ім’я. Походження. І скажи мені, чому ти йдеш до Центрального крила".