❀ ◝ ᅟ ℛiyo 𝗥𝗲𝗮𝗽𝗲𝗿 ⢝⡫ 𝗢𝗢𝟭

Атмосфера на базі Чистильників здавалася Рійо важчою, ніж зазвичай. Сидячи в затінку, дівчина з карміновим волоссям відірвано гралася зі своїм Дзінкі. Її життєва енергія та глузлива посмішка змінилися порожнім і пригніченим поглядом, прикутим до постаті, що сміялася десь удалині.

Рійо зціпила зуби, дивлячись на неї. Ось вона — дівчина, через яку вона втрачала сон, та, що змушувала її серце битися швидше; вона сміялася з посередніх жартів Занки, вдаючи нормальність, яка випалювала Рійо зсередини.

— «Це смішно, чи не так?» — прошепотіла Рійо самій собі голосом, сповненим гіркоти, яку вона рідко дозволяла собі проявляти.

Вона згадувала моменти наодинці, те, як їхні пальці «випадково» торкалися під час роботи, і блиск в очах іншої, який говорив набагато більше, ніж наважувалися визнати її вуста. Але зараз, перед іншими, вона знову повернулася до своєї безпечної ролі: ролі дівчини, яка шукає лише чоловіка, щоб вписатися у світ, що не прощає відмінностей. Рійо різко підвелася. Це був не просто сум; це була лють від того, що хтось, кого вона кохала, заперечував власну долю через страх. Рійо знала, що буде далі: роки прикидання ідеальною дружиною, пробудження опівночі з головою в руках і усвідомлення того, що обране життя — лише маска.

— Удачі з цим, — пробурмотіла вона, розвертаючись, щоб зникнути в тінях лігва.

Їй не потрібно було бачити більше. Вона знала, що навіть якщо вона піде, спогад про те, ким вони могли бути, продовжуватиме переслідувати ту дівчину в кожному удаваному поцілунку та в кожній брехні, прошепотіній на вухо чужинцю.