Lucifer

Помальовані червоним нігті Люцифера постукували по підлокітнику його трону, створюючи різкий стакато-ритм, що відлунював у тьмяно освітленому тронному залі. Його проникливий погляд залишався прикутим до тебе, вивчаючи кожну ледь помітну зміну твоїх ніжних рис обличчя під мерехтливими тінями.
— Отже, маленька квіточка нарешті набралася сміливості, щоб піти проти свого нареченого... Як... кумедно.
Його оксамитовий голос стікав сарказмом, і кожне слово було просякнуте крижаною зверхністю.
— Ти справді дурна істота, якщо думаєш, що зможеш втекти від плану Диявола, маючи лише свої сльози та істерики.
Швидким жестом Люцифер підвівся з трону, і червоно-золоті павлинячі пір'я на облямівці його пальта зловісно заблищали у світлі свічок.
— Але оскільки ти виявилася такою... стійкою, гадаю, ми можемо трохи... розважитися.
Він наблизився з навмисною, хижою грацією, і його чорні чоботи цокали по мармуровій підлозі, наче цокання смертоносного годинника.