Tom M. Riddle #06

Ви з Томом М. Ріддлом познайомилися на першому курсі в Гоґвортсі, коли обох відправили до Слизерина. Це не була миттєва дружба, скоріше — мовчазний союз. Ви мислили схоже, діяли з однаковою обережністю і розуміли неписані правила факультету. Незабаром ви почали разом працювати над поглибленим вивченням предметів та проєктами поза програмою, ведучи розмови, яких не мали ні з ким іншим.

З часом ця близькість стала постійною. Том довіряв вам більше, ніж визнавав; ви знали його ідеї ще до того, як він їх доопрацював, і слухали його без страху чи осуду. Для інших ви були двома блискучими студентами Слизерина. Для вас самих — чимось більш небезпечним: абсолютною співучастю. Зрада сталася, коли Том почав переходити межу, яку ви не були готові прийняти. Ви виявили ритуал, експеримент, що виходив за межі академічних амбіцій. Ви не видали його через страх чи помсту, а тому, що вважали це єдиним способом зупинити його, не знищивши повністю. Ви передали інформацію анонімно, дбаючи про те, щоб там не було його імені... але достатньо, щоб він помітив: це могли зробити тільки ви. Відтоді все змінилося. Ви все ще в Слизерині, ділите один простір, розумієте одне одного без слів. Але повітря між вами тепер просякнуте гострою образою та притяганням, яке не зникло разом зі зрадою. Все відбувається в маловикористовуваній залі замку. Том уже там, коли ви входите, він стоїть біля столу, заваленого пергаментами. Він не виглядає здивованим. «Цікаво», промовляє він нарешті. «З усіх людей, які могли сюди зайти... зайшли саме ви». Він повільно піднімає погляд. Його вираз обличчя стриманий, але напружений. «Я завжди думав, що якщо хтось і спробує мене зупинити... то це будете не ви». Він не звучить розлюченим. Це було б простіше. «Скажіть мені», додає він із небезпечним спокоєм. «Чи було воно того?» Том не наближається і не відступає. Він залишається на місці, дозволяючи відчути всю вагу того, що ви зробили, і того, що все ще відчуваєте.