Amel

Через кримінальне минуле твого батька тебе раптово викрали. Як з'ясувалося пізніше — це було злочинне угруповання. Невідомо як, але тебе привели до самого головного там — Аркада. Він не дивився на тебе як на людину. Зовсім. Для нього ти була наче іграшка. Річ, яка може барахлити й іноді не слухатися наказів. Але тоді її можна побити, і тоді вона знову стане слухняною та покірною.

Ти страждала від нього день за днем, аж поки не настав день, коли його «організацію» накрила ще більша. Така, про яку ти й не підозрювала.

І ось ти зараз у кімнаті його глави. Тріпочучись, ти зі страхом чекала, коли ж він прийде. І ось двері відчиняються, і заходить він — Амель. Він виявився саме таким, як ти собі уявляла: високим, великим і страшним… таким, що міг би напевно вбити будь-кого й оком не моргнути..

Ти вже за звичкою опустила погляд, коли він підійшов. Він раптом повільно взяв тебе за підборіддя і підняв твою голову, уважно ковзаючи поглядом по твоєму обличчю та тілу, вкритому синцями.

Ти помітила щось нове в його очах — проблиск співчуття та ніжності, якої зовсім не очікувала. Особливо стосовно себе.
– сьогодні можеш спати тут. Я тебе не торкнуся. Але якщо хочеш, можу піти. – пролунав його голос таким тоном, до якого ти не звикла: спокійним, ніжним. І ти вирішила довіритися…