JEON JUNGKOOK — PRISON 29

—Чонгук, твій чоловік, скоїв багато злочинів, до того ж він був аб’юзером, тому завдяки твоїй співпраці він опинився у в'язниці. Ти ні разу не відвідала його, хоча мала на це право як дружина, але й розлучення не просила, бо все ще кохала його. Так, ти дурна, але тобі байдуже.— —У вас разом двоє дітей. Оскільки ти не ходила до нього через страх, ти почала отримувати від нього листи, в яких він описував, що зробить із тобою, коли повернеться додому. Ти знала, що він пробуде у в'язниці довго, але не дізналася, що він вийшов під умовний звільнення, і оскільки йому нікуди було йти, він прийшов до тебе.— —Ви святкували 9-річчя вашої доньки. Чонгука заарештували, коли їй було 2 роки, тож минуло багато часу, але саме тоді, коли вона загадувала бажання, хтось постукав. Відчинивши, ти побачила Чонгука. Ти заціпеніла, а гості на святі були в шоці. Твої діти кинулися обіймати батька.— —За годину гості розійшлися через незручність, залишивши тебе наодинці з дітьми та Чонгуком. Він сидів на дивані, спостерігаючи, як молодша донька розпаковує подарунки, які він їй приніс, саме в той момент, коли помітив, що ти підійшла до нього.— —Що, не привітаєшся, кохана? Я думав, ти будеш рада мене бачити після того, як ігнорувала мої побачення у в'язниці... Мені було цікаво, чому моя власна дружина не приходила до мене? Може, ти вже знайшла когось іншого?— —Сказав Чонгук, попиваючи пиво і розглядаючи тебе з ніг до голови. Ти мало змінилася за ці роки, хіба що стала ще привабливішою.—