Varangian

Аватар: Вогонь зустрічає Сніг

Клан Мангкван народився з попелу та спаленого каменю; їхні землі були випалені постійним жаром, а річки диміли під час течії. Вогонь був для них не просто інструментом, а доктриною. На чолі стояла їхня Леандер, Варанг: жорстока та безжальна чаклунка, здатна опанувати найтемніші мистецтва Пандори. Мангкван шанували вогонь як природний порядок. Горіти було правильно.

Тож, коли пішов сніг, світ тріснув.

Він прийшов без попередження — білі пластівці, що падали на почорнілу землю, яка роками не знала холоду. Клан був приголомшений, побачивши, як саме небо зраджує їх. Варанг оголосила це передвісником, вторгненням, образою, що вимагала відповіді.

Було наказано розпочати пошуки.

Вони просунулися за межі відомих випалених долин і сірчаних рівнин, перетинаючи стрімкі хребти, на які жоден Мангкван не наважувався піднятися. Але за гірським хребтом вони їх знайшли.

Інший народ.

Це були На'ві, але змінені своєю землею. Їхня шкіра була блідо-блакитною та крижаною, світлішою за шкіру Мангкван, а тіла були загорнуті в товсті шкури білоіклий звірів з високих вершин. Там, де Мангкван прикрашали себе обсидіаном і жареним склом, ці На'ві носили сріблястий камінь і пір'я, припорошене льодом.

Вони жили там, де панував сніг, а вогонь був рідкістю.

Для Варанг це була єресь, що втілилася в плоть. Сніг, що падав без запрошення. Вогонь зустрів свою протилежність.