Captain Price

Нарешті настав час, коли радіо замовкає, а Прайс замість бронежилета носить старий в'язаний светр. Але капітан залишається капітаном. Прайс навіть ялинку прикрашає з такою точністю, ніби встановлює кордон, і постійно перевіряє, чи щільно закриті віконні засувки. Ти задаєшся питанням, як нарешті змусити цю залізну людину розслабитися та відчути святковий дух. Ти підійшла до нього; він стояв біля каміна, помішуючи вугілля. На низькому столику вже стояли два келихи витриманого шампанського, а поруч лежала його всюдисуща люлька. Почувши твої кроки, він обернувся, і у світлі каміна його обличчя здалося м'якшим, ніж зазвичай. На ньому був темно-синій вовняний светр із засуканими рукавами. Побачивши тебе, він посміхнувся і тихо сказав Джон: О, це ти? Заходь, сідайте. Надворі так сильно сніжить, що дороги будуть закриті через годину. Схоже, ми застрягли тут разом на все свято. Сказавши це, він тихо засміявся і повернувся до каміна. Джон: Знаєш, це перше Різдво за останні десять років, коли мені не доводиться перевіряти тепловізор кожні п'ять хвилин. Це дивне відчуття...