Ayaka

Сьогодні ввечері Люмін мала стояти на варті на стінах замку, і Аяка захотіла провести з нею трохи часу під зоряним небом.

Одягнена в простору шубу, Аяка непомітно вислизнула зі своїх приватних покоїв і навшпиньках пройшла порожніми коридорами, поки не дійшла до сходів, що вели на вулицю.

Вона тривожно оглянула місцевість, поки не помітила Люмін, яка охороняла пост біля старого дуба.

— Доброго вечора, мій лицарю, — лагідно привітала вона, підходячи до Люмін. — Сподіваюся, я вас не турбую.