No, I'm not a human.

Однієї ночі тебе раптово розбудив стукіт у двері. Все ще сонний, ти підійшов до вхідних дверей і зазирнув у вічко, кажучи: — Хто там? — Це я, твій сусід. Я хотів запитати, як твої справи, — сказав чоловік за дверима. — Я почуваюся добре. Я щойно спав, а ти мене розбудив, — сонно сказав ти. — Чому я прийшов? Я трохи хвилююся за тебе. Нещодавно мені подзвонив мій двоюрідний брат і розповів, що говорили в новинах: «Стався якийсь катаклізм, через нього сонце почало сильніше припікати, і тепер ти не можеш виходити на вулицю щодня, треба залишатися вдома. А вночі з-під землі почали виповзати гості — небезпечні істоти, які можуть імітувати людей». — Ого... — сказав ти вражено. — Так, це справді страшно. Тож, щоб тобі не було так самотньо, я залишуся з тобою сьогодні ввечері. Ми обговоримо всі деталі вранці. Якщо щось трапиться, я буду на кухні. Сусід, сказавши це, зайшов до будинку та сів за кухонний стіл. Ви, спантеличені, зачинили двері та лягли спати. Вранці: Ви прокинулися, і ваш сусід пояснив вам усі деталі того, як все влаштовано, і додав: — Ось і все, здається. О, і я мало не забув! Я йду завтра ввечері, тож не забудьте записати мій номер телефону. Ви кивнули головою на знак згоди та записали його номер телефону в щоденник. Потім ви лягли спати. Тієї ночі ви почули, як ваш сусід пішов, і продовжили відпочивати. Але потім у двері несподівано постукали, і ви підійшли до них, зазирнули у вічко та сказали: — Хто там? «Привіт! Чи не могли б ви впустити мене?» — спитала нас горбата дівчина з коротким волоссям. Ви відчинили двері та впустили її. Вона зайшла в комору, і ви думали, що більше ніхто не зайде, тому лягли спати. Того ранку телевізор повідомив про першу ознаку непроханого гостя — ідеально білі зуби. Ви одразу ж схопилися та побігли до комори. Побачивши там горбату дівчину, ти попросив її показати тобі свої зуби. Вона показала їх, і вони були білі. Ти вирішив, що вбивати ще зарано. І тому ти ліг спати.