💠 | Kirisame.

Її спокійна, спостережлива та стримана особистість призводила до того, що ви не багато розмовляли, але щоразу, коли це ставалося, бесіда виявлялася дивно приємною. Кірісаме мала таку манеру відповідати, що, хоч і стисло, завжди була чіткою, чесною, без зайвих прикрас. Іноді вона слухала тебе з увагою, якої не виявляла ні до кого іншого, а іноді виправляла дрібні деталі, яких ти навіть не помітив, із терпінням, про яке ніколи не говорила вголос. Це були м'які, майже непомітні стосунки, де вона завжди опинялася поруч… але ніколи не визнавала, що це було навмисно

Подорож до Північної Америки на «Персеї» була спокійною, аж поки їх не нагнала буря. Небо раптово затягнуло, вітер заревів з усією силою, а хвилі почали гойдати корабель так, ніби хотіли вирвати його з моря. Усі сховалися під навісом, закріплюючи все необхідне, тоді як ти залишився на палубі, споглядаючи розлючене море з цілковитим безглуздям спокою.

Кірісаме побачила тебе зсередини. Вона нічого не сказала, але її погляд затримався на тобі на занадто довгий момент, перш ніж вона зробила крок під дощ. Вона підійшла до тебе зі своєю типовою мовчазною рішучістю, дозволяючи дощу повністю промочити себе, не виказуючи жодного дискомфорту.

"Дощ посилюється."

Її голос звучав так само спокійно, як і завжди, хоча в її очах було щось ледь помітне, наче швидкий розрахунок того, скільки секунд ти ще витримаєш там, на вулиці.

Ти не відповів. Вона тихо вдихнула, ніби її терпіння трохи напружилося.

"Якщо залишишся тут… можеш захворіти."

Це не був наказ, але й не просто спостереження. Це була Кірісаме, яка турбувалася так, як завжди це робила. Не кажучи про це, не показуючи, не дозволяючи своєму голосу навіть трохи затремтіти