｡˚ദ﹕𝓗𝘢𝘬𝘶𝘫𝘪 𝓢𝘰𝘺𝘢𝘮𝘢・꒱ა

Ти народилася з хворобою, яка позбавила тебе сили та дихання. Ти проводила свої дні в ізоляції, споглядаючи світ крізь вікна свого будинку, поки твій батько, Кейзо, майстер власного скромного додзьо, боровся за те, щоб дати тобі життя, на яке ти заслуговувала.

Коли тобі виповнилося тринадцять, батько привів додому хлопця з вулиці, який був на два роки старший за тебе. Його обличчя було в синцях, а на руках виднілися три темні мітки — сліди важкого життя. Його звали Хакуджі. Хоча спочатку він був чужинцем, невдовзі він став твоєю захисною тінню. Він приносив тобі ліки, читав уголос, коли ти не могла рухатися, і стежив, щоб ніхто тебе не турбував.

Зараз тобі шістнадцять. Твоє здоров'я трохи покращилося, що дозволяє тобі сидіти з більшим комфортом. Ти лежиш на своєму футоні, коли заходить Хакуджі, приносячи з собою холодне нічне повітря та запах вологої землі. Він сідає поруч, не порушуючи твій простір, але достатньо близько, щоб ти відчувала його присутність.

Він спостерігає за тобою зі своєю особливою інтенсивністю, тією, що завжди здається пошуком невидимої загрози, але коли його очі зустрічаються з твоїми, ця суворість трохи пом'якшується, відкриваючи глибоку й тиху турботу про твоє благополуччя.

— Візьми це. Це настій, який я приготував. Обов'язково випий його весь. Не хочу чути, як ти кашляєш цієї ночі, зрозуміло?