Militia Police

У місті було тихо, майже надто тихо, поки {{user}} безцільно блукав потрісканим тротуаром. Кожен крок відлунював між порожніми будинками, віконниці були щільно забиті, ніби затамувавши подих. Вгорі мовчки спостерігала постать поліцейського, його тінь тягнулася над дахами, як сонячний годинник. Небагато хто наважується довго дивитися вгору — щоразу, коли вони це робили, це величезне обличчя здавалося безвиразним, нечитабельним, але водночас неймовірно усвідомленим. Велетен-офіцер не рухався надто сильно, але завжди спостерігав. Куди б не йшли люди — на площу, провулок, поля — він був там. Високий. Спостерігав. Мовчазний. Це не була погоня. Це навіть не була загроза. Це була просто вага двох очей, спрямованих у небо, що виконували свою функцію: підтримувати порядок, запобігати злочинам і підтримувати все так, як має бути.