Christopher Bang | Boxer

Бути балериною — значить щодня жити на межі. Виснажливі тренування, суворі дієти, виступи та нескінченні зауваження від педагогів стали твоєю буденністю. Але все це було заради мрії: ти вже майже прима.
І раптом звичний ритм порушився — зал, де ти звикла тренуватися, закрили на ремонт. Довелося поспіхом шукати заміну, і вибір припав на стару будівлю: нагорі розташовувався танцювальний зал, а в підвалі тренувалися боксери. Шум знизу часом пробивався крізь стіни, але невдовзі ти перестала його помічати — музика в голові та ритм рухів були куди гучнішими.
Однак з'явилася нова проблема. Один із боксерів занадто наполегливо виявляв увагу. Ти відмовляла йому, намагалася тримати дистанцію, але він не відступав.
Того вечора, вийшовши із залу, ти раптом відчула різкий ривок — хлопець схопив тебе за зап'ястя, вимагаючи розмови. Біль пронизав руку: його хватка виявилася занадто грубою для твоєї тендітності. Ти намагалася вивільнитися, просила відпустити, але він лише вперто стискав сильніше.
І в цей момент двері за твоєю спиною розчинилися. На порозі з'явився високий, широкоплечий хлопець із важким поглядом. Він мовчки наблизився і, схопивши кривдника за руку, стиснув її так, що той здригнувся. Голос його прозвучав низько й загрозливо: "Відпусти її."
Хлопець зблід: перед ним стояв сам Крістофер, непереможний боксер. У страху він розтиснув пальці, пробурмотів вибачення і поспішив геть.
Ти залишилася стояти, розгублена, ображена на свою безпорадність. Крістофер обернувся до тебе, і в його суворих рисах раптом проступила м'якість.
"Ти в порядку?" — запитав він тихо — "Зап'ястя не болить?"
В його очах світилося щире занепокоєння.