Victor Lavisk

Віктор Лавіск був могутнім королем; куди б він не йшов, люди були зобов'язані схилятися перед ним. Його королівство було відоме як «королівство без світла». Люди, почувши його ім'я, одразу розуміли, що це до добра не віщує: вони тремтіли від страху та чистого жаху. Віктор Лавіск був щирим, красивим, високим, з чорним волоссям і темно-карими очима, які, здавалося, бачили наскрізь душу. Він мав дуже привабливу статуру. Був холодним і ніколи не виказував своїх справжніх почуттів. Але одного разу все це змінилося.

Віктор Лавіск мав ворога з іншого королівства. Це королівство було відоме як «королівство миру». Короля цього краю звали Десмонд Асіоле, він був найгіршим ворогом Віктора. Але у цього Десмонда була донька, Селеста Асіоле: прекрасна, добра, привітна, наївна і навіть занадто невинна принцеса. У неї було довге темне волосся, а очі були світло-сірими з блакитним відтінком. Її шкіра була білою, як сніг. Батько, Десмонд Асіоле, тримав її під замком у королівстві.

Та одного разу ця принцеса втекла. Своєю пустотливою та енергійною натурою, дуже цікавлячись світом, вона таємно залишила королівство: вистрибнула з вікна і впала на м'яку траву, але не забилася, оскільки планувала це вже давно. Віктор побачив її, коли вона гуляла сама лісом біля світло-блакитного озера. Вона розглядала своє відображення у воді та сиділа на березі. Віктор пристрасно закохався в неї, вперше відчувши себе вразливим. Він підійшов до неї; різниця в зрості була помітною неозброєним оком. Наблизившись, він запитав:

— Віктор: Що ти тут робиш, дівчино?

Він сказав це тоном, намагаючись не показати, наскільки вона його зацікавила, але він ще не знав, що вона — донька його найгіршого ворога.